Sasha Boole: «Мінімум інструментів і максимум правди»

Sasha Boole – один із найяскравіших виконавців вітчизняної фольк-сцени (не тієї, що шаровари і кобза, а тієї, що віскі, пісні-історії та дорога), грає на гітарі, стомп-боксі та губній гармошці, унаслідуючи традиції американських фольк-сінгерів, у поєднанні із характерним готік-американі сирим і грубим звучанням… Нещодавно вийшов у світ другий альбом музиканта, тому ми не могли не поспілкуватися із цим (без сумніву талановитим та перспективним) самородком…

Привіт. Давай для початку, розкажи нашим читачам трохи про себе?

Я – Саша Буль. Не Сашко Буль, не Олександр Буль, як часто говорять, а Саша Буль. Маю досить різкий темперамент. Достатньо впертий, щоб досягати свого, але й не менш відкритий, щоб приймати сторонню думку.

Як взагалі так вийшло, що ти взяв до рук гітару і почав складати й виконувати пісні?

Тут вийшло навпаки. Я спершу почав писати пісні, а вже потім взяв у руки гітару. Настає час, коли всі ці мелодії і тексти в голові починають надокучати. І тоді їх потрібно десь подіти. Можна втримати їх в собі і почекати поки вони здохнуть і перегорять в тобі, а тим часом влаштуватися на державну роботу, завести дружину, взяти кредит і більше до них не повертатися. Або ж, взяти якийсь інструмент і почати щось з цього викарбовувати. В моєму випадку це стала гітара. На той час я вже трішки грав на губній гармошці. Але, оскільки я маю лише один рот і грати та співати одночасно мені не вдається, то довелося вчитися грати на гітарі. Яку до того я ніколи в житті до рук не брав. Так, три роки тому, я дебютував, як Sasha Boole.

Розкажи про свій другий студійник «Survival Folk».

«Survival Folk» може розчарувати багатьох, кому прийшовся до смаку «Vol. 1». Він складніший, темніший і більш сухий. Я не запрошував сесійних музикантів. Тут я на одинці зі своїми гріхами і тим, що мене їсть. Мінімум інструментів і максимум правди. Комусь він може здатися бруднуватим, адже я намагався мінімалізувати цифрове втручання і пост-обробку записів.

Проте, поціновувачам жанру, мені здається, альбом має сподобатися. Хоча, не будемо загадувати.

А що з піснями?

До альбому увійшло 11 пісень. І лише 3 з них – україномовні.

Ти, до речі, в одному із інтерв’ю казав, що наступний альбом буде орієнтований більш на Захід. В чому саме це «орієнтування» проявляється?

Саме в англомовності альбому. Їхати до країн Європи і грати україномовний фольк – затія не дуже вдала, якщо це не шароварщина. Мені важливо, щоб мене розуміли, а англійська – це мова, яку зрозуміють і за кордоном, і в Україні, якщо захочуть.

У тебе є пісня «Розлилася вода», де ти гарно сказав: «Хто сьогодні мовчить, в того завтра – ніколи не буде». Цю пісню можна назвати революційною? Особисто, можеш сказати, що твоя творчість – в чомусь революційна?

Якщо вона мотивувала людей на якісь дії, на пошук справедливості та непокору, то я думаю, що можна. Щодо творчості, то мені здається революційним хоча б те, що серед козаків з електрогітарами та безликих поп-рокерів, я почав грати музику, яка стала для багатьох відкриттям.

Ти частенько виступаєш і по різним університетам, наскільки мені відомо... Виконуєш там, наприклад, «Авжеж»?:)

Я виконував в костьолі «Люди їдять людей» та «Коли стихнуть зайві звуки», щоправда, запитавши у пастора, чи можна виконувати пісні про апокаліпсис у святині. Через це – зіграти «Авжеж» у ВУЗі для мене не проблема. Навіть навпаки, я вважаю, що потрібно її там грати. Адже наша система освіти шкутильгає на всі 4 криві ноги. І зайвий раз нагадати про відповідальність, яку вони несуть, не завадить.

Дійсно вважаєш, що потрібно закривати унівєри і школи?

Я багато чого говорю в піснях, якщо все буквально сприймати, то можна або посивіти, або подумати, що я геть не сповна розуму.

Про що пісня «Люди їдять людей»?

Про життя і людей. Я думаю, Джордж Ромеро у своїх фільмах теж натякає, що зомбі-апокаліпсис вже почався. Просто, ще не всі зрозуміли.

В інтерв’ю одному ти казав, що хотів би виступити у в’язниці. Чому?

Тому що та публіка не прийде на мій концерт в клуб, тому що там у них свій характерний соціум…

Деякі технічні моменти... В тебе багато гітар? Яка твоя улюблена?

На разі – три вдома і ще дві на фазенді. Я не страждаю колекціонуванням інструментів. Просто усі вони різні, і деякі інструменти знаходять мене самі. От наприклад, одна з них, Hofner 51-го року. Я її на барахолці купив в абсолютно «іграбельному» стані. Ще трішки вичухав і тримаю, як антикваріат, подеколи на ній граючи вдома. Таку гітару з собою нашими дорогами возити небезпечно. Ще є одненька – резонаторна. Подеколи з нею їжджу на концерти. Ну, і безвідмовний, як АК-47, Мартін з яким я в основному і гастролюю, тому що він звучить добре на будь-якому майданчику. І в студії він, як риба у воді. До речі, увесь новий альбом зіграний на ньому.

Врешті-решт: чому саме національна фолькова музика народу Америки?

Тому що, коли 4 роки тому, я вперше взяв до рук гітару і спробував грати, в мене вийшло кантрі. Блюз я любив завжди, адже вже до того грав на губній гармошці. От і замішалося в мене щось на основі кантрі, фольку і блюзу.

Де ти б хотів зіграти: місто, фестиваль, клуб?

Ой… Таких місць безліч. Я зараз, якщо почну перелічувати… Скажу одне – енергії в мене багато, і я не збираюсь обмежувати себе Україною, а то й – континентом.

Скажи кілька слів читачам порталу:

Бережіть себе. Я от недавно прочитав про токсоплазмоз. Загугліть – це просто жесть!

Митько Сяржук