Moloko Music Festival перетворився на Гуморину

Другий Moloko Music Festival, який цього року проходив у рамках Гоголь-фесту, відзначився презентаціями b-side проектів українських музикантів. Також потішили гарним почуттям гумору хедлайнери фестивалю – Адам Грін та Adanowsky, що веселили публіку у холодних стінах Мистецького арсеналу.

Завішана целофаном експозиція, скупе світло і водопровідні труби – все це аж ніяк не віщувало запальних вечірніх танців. Та й музика, з якої почався Moloko-фест, звучала по-серйозному зворушливо. Першою на сцену вийшла Anniebri – зовсім молода піаністка з Одеси, на піснях якої позначилися любов до французького кіно і Маркеса. В контексті душевного вокалу і Аниної богемної зовнішності публіка, певне, таки згадала Аліну Орлову, яка виступала на Moloko-фесті минулого року. Втім, українська піаністка теж нікого не залишила байдужим.

Організатори фестивалю гурт, Esthetic Education, продемонстpували слухачам аж два власних проекти. Музика piss&laugh схожа на імпровізацію під комп’ютер, чи таку собі фантазію басиста «естетиків» Юрія Хусточки, гітариста Іллі Галушко і барабанщика Андрія Надольського. Здається, хлопцям навіть не обов’язково ходити на репетиції, щоб вийшло так, як це має бути в piss&laugh. Реалізувати творчий експеримент допомагала вокалістка Крихітки Цахес Каша Сальцова. Виконавиця з’явилася на сцені в авангардній ретро-сукенці, при чому, що саме вона співала, було не так уже й важливо.

Інший «естетичний» проект PIANОБОЙ, ініційований клавішником Дмитром Шуровим, звучав менш електронно. Дві бек-вокалістки, серед яких – сестра Шурова, незле підспівували Дмитру як англійською, так і російською. Вийшло доволі мило, попри те, що «десь ми таке вже чули».

Шведський поп-електронний дует Tikkle Me у багатьох викликав усмішку. По-перше, рудоволоса вокалістка Фріда у строкатому сарафані і співала не надто добре, і виявила відсутність пластики, необхідної для виконання танцювальних рухів. Та й дитяча музика Tikkle Me теж кумедить. Утім, не почати танцювати під ці милі мотиви важко.

Ольга Пулатова і Verba — проект вокалістки Fleur – звучали, щиро кажучи, «сиро». Певне, далося в знаки те, що російським музикантам з українською співачкою зустрічатися на репетиціях довелося нечасто в силу взаємовіддаленості. Що ж, талант талантом, а задля створення гарної музики потрібна єдність виконавців. Якщо не ідейна, то бодай територіальна.

Творчість Сергія Бабкіна вже достатньо беззаперечна, тому про нього коротко. Майже кожен виступ екс-учасника 5'nizzи залишає слухачів в оціпенінні. Адже крім чудового вокалу й майстерності музикантів, що з ним грають, на концертах присутня неймовірна експресія, яку виконавець передає посередництвом акторської гри. Словом, «Браво!», навіть попри те, що Бабкін був традиційно босим, і всім було, як зазвичай, сумно.

Будь-які натяки на печаль розвіялися під час виступу французького «гламурчика» Adanowsky. Його репертуар – естрадна лірика а-ля Челентано. Та й манерам співака позаздрить кожен мачо. На сцені Мистецького арсеналу Adanowsky з’явився в костюмі у стилі диско, з червоною пов’язкою на голові і в туфлях на каблуках а-ля сімдесяті. Ненав’язливі мелодійні пісні, що частину з них музикант виконує французькою, а частину – іспанською, розворушили народ. Ще більш підбадьорила глядачів шоу-програма Adanowsky, в якій були і красуня-трансвестит Ніколєтта, і заповзятий двійник Майкла Джексона, і навіть підтанцьовка з залу.

Власник уже чотирьох платівок, американець Адам Грін теж загравав із публікою. Музикант то стрибав у натовп, то поводився, як зразковий Кобзон. Манера виконання Гріна варіюється від бардівсько-естрадної до панк-рокової. Звучання його пісень нагадує кантрі-фольк і є на стільки мелодійним, що хочеться піти до танцю під руку з якоюсь усміхненою пенсіонеркою. Щоправда, тематика стримує від необачного навішування ярликів. Адже співає Грін достатньо брутальні тексти про секс, любов до наркотиків чи жіночі принади Джесіки Сімпсон. Через творчість бруклінського веселуна червоною ниткою проходить іронія. Та й сам Адам – непоганий сатирик і шоумен. Тому й музична мозаїка від Гріна, в якій райдужні мелодії, квіточки й пташечки органічно присмачені матюком, до смаку лише людям із почуттям гумору. На Moloko Music Festival таких вочевидь зібралося чимало.

No comment

Андрій Толок, Haissem: «Музика не шашлик, вона не маринується»